Статті про мозаїку: Сірійська мозаїка.

У VIII—XI ст. західноєвропейський мозаїчний живопис, у тому числі й італійський, розвивався під сильним впливом сірійського — монументального мистецтва.

Добре відома на всьому Сході сірійська школа мозаїчного мистецтва, що спиралася на старі-палестинські й елліністичні традиції, в епоху свого розквіту, у VIII-IX ст., створила чудові твори орнаментально-декоративного мистецтва в багатьох храмах Єрусалима, Віфлієма, Антіохії, Гази, Лідди, Месопотамії, а також у мечетях Багдада, Дамаска і Константинополя. Її майстрами були виконані чудові орнаментальні мозаїки в мечеті Омара в Єрусалимі (691—692 р.), у мечеті Омєйядов у Дамаску (705—711 р.).

Мозаїчний орнаментальний живопис у мечеті Омара (храм Скелі) складався з винятково пишного й розмаїтого орнаментального візерунка зі стилізованих розеток, виноградних лоз, листів аканта, пальметок, прикрашених крилами листяної парості, ваз і ін., зображених у самих сміливих сполученнях і ракурсах.

Декоративні мозаїки в мечеті Омєйядов — Дамаск, виконані під безсумнівним елліністичним впливом. Вони складаються з цілого ряду, що поступово розгортаються на фризі, композицій: ландшафт, з рікою, що протікає на передньому плані; різними будівлями, оточеними кипарисами, яблунями, фіговими і мигдальними деревами. Будиночки, портики, колонади, павільйони, купольні будинки самої вигадливої архітектури в оточенні дерев змінюють один одного. Рослинні орнаменти оточують композиції і вплітаються в них. Рослинні мотиви геометризуються, окремі їхні елементи втрачають свій органічний характер і поєднуються в складніші візерунки, що складаються з фантастичних сполучень.